Певною мірою, це так, втім розставлені у пресі акценти спонукають ще раз наголосити на тому, що зазначені ініціативи – лише частина запропонованої моєю командою 3 роки тому, в тому числі в законопроекті № 3357, комплексної реформи, мета якої докорінно змінити стару виснажливу для економіки податкову систему, спростити фіскальну політику та створити сприятливі умови для всіх, хто бажає інвестувати в українську економіку.
Незважаючи на те, що не всі цілі цієї амбітної програми вдалось реалізувати повністю, рік, що минув, став ще одним кроком до її втілення в життя. Досягнуті у цьому році реальні напрацювання, практичний досвід їх впровадження, я сподіваюсь, стануть надійним фундаментом для запровадження нових методів і підходів у формуванні та реалізації фіскальної політики, а помірковане розуміння позитивного потенціалу та можливих ризиків, пов’язаних із впровадженням змін, що ще чекають на втілення, стануть запорукою уникнення системних прорахунків на шляху до подальшого реформування податкової системи.
Відтак реформи не зависли і не забуксували, вони продовжуються, хоча рухаються не так швидко, як нам усім би хотілося, і триватимуть вони допоки не буде досягнуто мети, заради якої їх було започатковано.
Коротко про головне в 2018 році та плани на 2019 рік:
Бути чи не бути ПнВК (законопроект № 8557), або Ціна згаяного часу
Перший раз про зміни у корпоративному оподаткуванні було згадано у законопроекті № 3357. Хто не пам’ятає, нагадую, уряду було доручено протягом півроку (до 01.07.2017 р.) розробити та внести відповідний законопроект до Верховної Ради. При цьому його текст вже існував у законопроекті № 3357.
Свого часу ми як команда авторів цієї реформи, наголошували на тому, що найкращим часом для впровадження ПнВК був 2016 рік. Це був рік, коли економіка України, за нашими розрахунками, була цілком здатна витримати тимчасові втрати бюджету, які об’єктивно супроводжують такі кардинальні зміни в корпоративному оподаткуванні, які передбачає ПнВК. Як показав час, наші розрахунки були обґрунтованими.
Однак позиція тодішнього керівництва Міністерства фінансів України щодо питання ПнВК не лише вилилась у зволікання та затягування процесу доопрацювання законопроекту, а фактично призвела до гальмування його прийняття з економічних міркувань на сьогодні.
Час було втрачено, нині Україна стоїть перед серйозними економічними викликами, адже 2019 рік є піковим за виплатами за зовнішніми запозиченнями. Саме на цьому протягом минулого року наголошував Міжнародний валютний фонд, допомога якого Україні конче необхідна, щоб у 2019 році виконати свої боргові зобов’язання.
Запровадження ПнВК в 2019 році призвело б до посилення навантаження на державний бюджет, яке вкупі з необхідністю погашення згаданих боргових зобов’язань призвело б до подвоєної негативної реакції як економіки, так і суспільства та дискредитації самої ідеї нової системи корпоративного оподаткування як такої, яку б призначили причиною падіння економіки.
Отже, від запровадження ПнВК ми не відмовимося ніколи, оскільки ПнВК з самого початку був і залишається дотепер частиною нашого комплексного плану реформування податкової системи. На сьогодні мова йде про вибір часу його прийняття і впровадження. І навіть МВФ, який раніше категорично заперечував будь-які кардинальні зміни корпоративного оподаткування в Україні, тепер, після низки непростих і дуже напружених робочих зустрічей, висловив свою відкритість до діалогу з цього питання.
Питання приймати чи не приймати ПнВК не стоїть. Однозначно приймати! Але над пошуком збалансованого спільного рішення щодо термінів прийняття ПнВК ми наполегливо працюватимемо з усіма зацікавленими сторонами цьогоріч.
Чому НБФБ, а не СФР?
Ще одна застаріла проблема, яку не вдалося вирішити до кінця, – це невиправдано високий рівень тиску правоохоронних органів на бізнес в цілому та зокрема діяльність податкової міліції.
На жаль, існування економічної злочинності є об’єктивною реальністю і не тільки в Україні. Якщо існує злочинність, то логічно, що в державі повинен бути інструмент боротьби з нею. Але що ми фактично маємо в Україні? Всі без винятку правоохоронні органи мають повноваження тим чи іншим чином протидіяти економічній злочинності, а її не стає менше, і навпаки, від такої діяльності правоохоронних органів в першу чергу потерпає легальний бізнес. Це викликає справедливе обурення суспільства і породжує вимогу сконцентрувати такі повноваження в одному правоохоронному органі, позбавивши всі інші права турбувати бізнес з економічних питань.
Існує щонайменше дві кардинально протилежні концепції щодо вирішення ситуації, що склалася:
перша, запропонована командою попереднього керівництва Мінфіну вкупі з РПР, — перейменувати податкову міліцію у Службу фінансових розслідувань (СФР), підпорядкувавши її Міністерству фінансів;
друга, запропонована мною та групою народних депутатів, — створити новий рівновіддалений від всіх гілок влади правоохоронний орган (Національне бюро фінансової безпеки (НБФБ)), який би перебрав на себе нинішні повноваження всіх правоохоронних органів щодо боротьби з економічною злочинністю як у частині сплати податків, так і в частині витрачання бюджетних коштів.
На мій погляд, концепція Міністерства фінансів – це шлях по колу. Перейменування податкової міліції у СФР і навіть її перепідпорядкування нічого не дасть без зміни принципів та методів роботи цього органу. Скільки б цей орган не називали аналітичним, він таким не стане до тих пір, поки в основу його роботи буде покладено порушення кримінальних справ на підставі неузгоджених в установленому законом порядку рішень податкових органів або взагалі неперевіреної інформації.
Розробляючи концепцію НБФБ, ми починали не з підпорядкування або структури, а з розуміння необхідності зміни всієї системи відношень держави та бізнесу у сфері економічних відносин. Ми виходили з того, що економічний злочин завжди залишає по собі слід, і завдання правоохоронного органу у цій сфері є не стільки кримінальне переслідування якомога більшої кількості злочинців, скільки створення системи, яка б надавала можливість без зайвого втручання у бізнес-процеси виявляти та переслідувати саме тих, хто є вигодонабувачами та організаторами злочинних схем і попереджати тих, хто в силу обставин був втягнутий в їх роботу.
Для вирішення цієї проблеми в законопроекті про НБФБ передбачено зміни до ККУ та КПК, які, зокрема, змінюють систему реєстрації кримінальних проваджень, права та обов’язки прокурорів, підслідність правоохоронних органів та інше. Крім того, законопроектом до повноважень НБФБ віднесено функції з протидії злочинності не тільки у сфері сплати податків, як у податкової міліції, а й у сфері їх розподілу, витрачання та зберігання державного майна. Тобто мова йде про те, що на сьогодні добровільна сплата податків складає майже 98 відсотків від їх надходжень до бюджету, тому економічну злочинність вже слід починати переслідувати у сфері розподілу бюджетних коштів, які сформовані, у тому числі, за рахунок сумлінної сплати податків бізнесом. Саме з цієї причини НБФБ не може бути підпорядкований жодному з міністерств, або навіть КМУ, оскільки вони всі є розпорядниками бюджетних коштів і не можна допустити блокування ними роботи НБФБ саме в цій ділянці.
Система прийняття та звільнення з посади Директора, його звітування та можливості постійного моніторингу роботи НБФБ з боку громадськості побудована таким чином, щоб мінімізувати сторонній вплив на операційну роботу правоохоронного органу, але не втратити контроль за дотриманням його керівництвом основної концепції його створення – протидія економічній злочинності, а не безпідставне переслідування бізнесу, і не дати керівництву та співробітникам НБФБ зловживати наданими їм повноваженнями.
У році, що минув, я разом із групою співавторів законопроекту про НБФБ мала цілу низку обговорень моделі діяльності НБФБ в Україні з вітчизняним бізнесом та на міжнародному рівні з провідними фахівцями у сфері боротьби з економічною злочинністю, зокрема в Литві, Румунії, Бельгії, Грузії та зацікавленими представниками Єврокомісії та Європарламенту. Як показало спілкування, концепцію створення НБФБ краще сприймають та розуміють її актуальність іноземні фахівці. Українській бізнес, в цілому підтримуючи ідею ліквідації податкової міліції та відсторонення інших правоохоронних органів від розслідування економічних злочинів, не дуже активно долучається до підтримки створення НБФБ. Крім того, існує певний супротив існуючої системи, оскільки законопроект дійсно передбачає не просто косметичну реорганізацію діючої системи боротьби із економічною злочинністю, а спрямований на її злам та докорінну перебудову.
Тому у нинішньому році роботу над створенням узгодженої концепції НБФБ буде продовжено. Ми плануємо продовжити проведення зустрічей із вітчизняним бізнесом, із представниками МВФ та інших зацікавлених міжнародних фахових організацій.
На моє глибоке переконання, без докорінних системних змін нам не збудувати прозору ефективну економічну систему. НБФБ — один з елементів нової української держави. І ми будемо наполегливо і послідовно втілювати її в життя.
Чому Україні потрібен План BEPS?
Останніми роками, особливо при загостренні політичних баталій, в Україні дуже гостро піднімалось питання боротьби з так званими «офшорами». Але далі політичних баталій і нежиттєздатних пропозицій на кшталт підняття ставок податків або взагалі заборони операції з ввезення товарів, робіт або послуг з окремих країн, що включені до відповідного переліку, справа реально не доходила. На жаль, впровадження в Україні контролю за ТЦО також не дало бажаного результату.
Разом з тим, проблема з розмиванням податкової бази та переміщенням корпоративного прибутку у зони з нульовим або низьким оподаткуванням є світовою проблемою. За оцінками експертів ОЕСР, щорічні втрати світової економіки від розмивання податкової бази та виводу прибутку з під оподаткування складають 100–200 млрд. доларів, або 4–10% загальносвітових податкових зборів. І Україна не виняток, крім того, у нас виведення капіталу в країни з нульовим або низьким рівнем податку на прибуток підприємств є величезним бар’єром і для успішної боротьби з корупцією та успішного впровадження запланованої Національним банком повноцінної валютної лібералізації, оскільки поки Україна не закриє податкові лазівки, валютна лібералізація негативно впливатиме на курс гривні. Тому Україна ще 1 січня 2017 року приєдналася до розробленого ОЕСР Плану BEPS.
Таке приєднання показує, що Україна готова співпрацювати з міжнародним співтовариством з питань прозорості оподаткування. Це розширить можливості для ведення українським бізнесом повноцінної діяльності на зовнішніх ринках та прискорить прихід в Україну іноземних контрагентів та інвесторів. Робота за міжнародними стандартами прозорості, безумовно, допоможе українському бізнесу стати повноцінним гравцем на міжнародних ринках та розширить його присутність за кордоном.
Слід зауважити, що, хоча План BEPS не передбачає введення нових податків, а спрямований лише на удосконалення контролю за ухиленням від оподаткування, цей інструмент є достатньо жорстким та чутливим для бізнес-клімату в країні де він впроваджується. Тому, враховуючи досвід сусідніх країн, в тому числі негативний, ми добре усвідомлюємо необхідність поступового та виваженого входження в цей процес. Зокрема, оскільки автоматичний обмін податковою інформацією як крок на шляху впровадження Плану BEPS в Україні має розпочатись вже з 2020, першочергову увагу слід приділити захисту цієї інформації від стороннього втручання та забезпечення унеможливлення нанесення будь-якої шкоди бізнесу у зв’язку із розголошенням, викривленням або недобросовісним використанням такої інформації. Впровадження Плану BEPS — важкий виклик в умовах України, але його необхідно прийняти.
Тим більше, що виглядає якось не пропорційно, коли бізнес вимагає від держави виконання всіх закріплених Конституцією та законами ліберальних норм, а навзаєм широко використовує агресивне оподаткування та виводить прибутки за межі України.
Робота над законопроектом «Про внесення змін до Податкового кодексу України», або простіше — законопроектом про імплементацію Плану BEPS почалася ще два роки тому у нашому Комітеті. Ми намагалися напрацювати найбільш м’який варіант впровадження в Україні процедур протидії агресивному оподаткуванню. Яка ж була перша реакція — жорсткий супротив усіх сторін (експертів, бізнесу, народних депутатів).
Наразі Міністерством фінансів та Національним банком України було оприлюднено проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування». З 15 кроків BEPS, запропонованих ОЕСР в Україні, враховуючи досвід інших країн та власні особливості, планується впровадити найбільш дієві в наших умовах, що включають розкриття фізичними особами — резидентами України своєї участі в іноземних компаніях, обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами, запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування, запобігання штучному статусу постійного представництва нерезидента та удосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням.
Впевнена, що невдовзі нам вдасться вийти на оптимальну компромісну редакцію цього законопроекту і перейти до його прийняття. І тут також доведеться багато попрацювати над інформуванням колег щодо змісту і суті положень цього законопроекту. Адже щодо більш м’якого варіанту впровадження BEPS також уже лунають застереження і від експертів, і від тих, хто таким себе вважає. Сподіваюсь, час нас розсудить. А поки що – до роботи.
Одноразове декларування — просто амністія чи погляд у майбутнє?
Паралельно з імплементацією певних кроків Плану BEPS, який, зокрема, надасть можливість забезпечити в Україні прозоре оподаткування та відкриє можливості для вітчизняного бізнесу стати повноцінним гравцем на міжнародних ринках, необхідно ухвалити законопроект про одноразове декларування, що, в свою чергу, дозволить повернути в Україну капітали, виведені у минулих періодах.
На сьогодні в Україні існує певна кількість громадян, які мають за кордоном активи у вигляді корпоративних прав, цінних паперів, грошових коштів і нерухомого майна, про що не повідомлені контролюючі органи України. Це зумовлено цілою низкою причин, у тому числі не пов’язаних із ухиленням від оподаткування, зокрема зарегульованістю валютного законодавства, необхідністю з метою захисту активів структурування бізнесу з використанням низькоподаткових юрисдикцій. Ці активи на сьогодні не досяжні для наших правоохоронних органів і ніколи не повернуться в Україну, якщо не вжити заходів щодо їх легалізації в законний спосіб, зокрема через одноразове декларування, яке з тією ж метою, але з різною ефективністю, було проведено у ряді країн.
Враховуючи високу потребу української економіки в інвестиціях, ми повинні відкрити шлях для заходу в Україну таких активів, провівши одноразове декларування та оподаткувавши такі активи за ставками, прийнятними як для держави, так і для громадян України. Крім того, так ми зможемо законодавчо визначити точку відліку для подальшого дієвого контролю за виконанням такими особами своїх податкових зобов’язань у майбутньому.
Наразі в Комітеті напрацьовано законопроект, що передбачає проведення декларування раніше не задекларованих активів з внесенням одноразового платежу, розмір якого диференціюватиметься залежно від того, чи будуть такі активи повернено в Україну. У разі ж якщо особа не братиме участь в кампанії з одноразового декларування, це означатиме, що вона володіє виключно тим майном, інформація про яке міститься в державних реєстрах, і лише грошовими коштами, економічно обґрунтований розмір яких буде визначено законом.
Роз’яснення логіки та економічної доцільності проведення одноразового декларування в Україні проводиться мною вже понад два роки. І якщо на початку такий захід у суспільстві і навіть у експертному середовищі розцінювався як спосіб уникнення колишніми та діючими чиновниками відповідальності, то зараз ми все частіше чуємо активні заклики вітчизняних бізнесменів щодо проведення такого декларування, можливо, непопулярного у частини суспільства, яка, як правило, не має відношення до бізнесу.
Справедливості заради, слід сказати, що МВФ також сприймає одноразове декларування як захід податкової амністії, не беручи до уваги те, що при його проведенні бюджет України нічого не втратить, але при цьому з’явиться можливість повернути в Україну значні кошти, що сьогодні працюють на інші країни.
І все це зайвий раз підтверджує, що одноразове декларування необхідне для української економіки, але впроваджувати його потрібно, враховуючи як позитивний і негативний досвід інших країн, так і особливості українського суспільства.
«Єдине вікно» — ще один крок до реформування української митниці
Значним реформаторським здобутком вважаю прийняття у році, що минув, довгоочікуваного Закону України № 2489 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» яким переведено у режим «єдиного вікна» 16 державних органів: ДФСУ і ще 15 профільних міністерств і відомств.
Зазначений принцип повністю переводить взаємодію всіх державних органів, які здійснюють контрольні процедури щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, в режим електронного документообігу, що значно спрощує і прискорює процедуру проходження товарами митного оформлення на кордоні.
Законодавчі ініціативи для селян та дрібних місцевих громад
Із прийняттям Закону України № 2497 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» українські селяни, які створили сімейні фермерські господарства, отримали можливість легально реалізовувати свою продукцію, використовуючи спрощену систему оподаткування передбачену для платників єдиного податку четвертої групи.
Крім того, податок на доходи фізичних осіб, нарахований з орендної плати за земельні ділянки (паї), з прийняттям цього Закону спрямовується до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок, а не за місцезнаходженням платника податку, як було раніше. Це стимулюватиме місцеві громади ефективніше використовувати землі які їм належать і та контролювати сплату земельного податку з таких земель.
Також введено помірковане оподаткування земельним податком лісових земель, що стане джерелом наповнення бюджетів місцевих громад, землі яких в основному зайняті лісами, і які до цього часу не мали такого джерела доходів.
Це зміни, яких уже давно вимагав аграрний сектор української економіки. Саме тому зазначений закон є справжнім кроком вперед для селян зокрема і великим кроком для України як аграрної країни загалом.
Розмитнення «євроблях»
Зміни до Податкового та Митного кодексів, що вирішують проблему так званих «євроблях», над якими понад 2 роки працювали всі приналежні до цієї непростої ситуації, врешті решт прийняті. Законами України № 2611 і 2612 не лише здешевлено, а й спрощено процедуру митного оформлення автомобілів, вироблених закордоном.
Саме зависокі ставки акцизного податку на ввезення імпортних авто, жорсткі вимоги щодо їх відповідності європейським екологічним стандартам, а також безкарність за порушення строків митних режимів ввезення породили засилля на українських автомобільних дорогах машин, що керувалися громадянами України, проте були у власності іноземців.
На сьогодні ставка акцизного податку обчислюється за формулою, що надає українцям змогу прорахувати вартість митних платежів заздалегідь і спонукає придбавати транспортні засоби більш екологічні та нові – з меншим об’ємом двигуна та відносно недавнього року випуску.
Відтак прийняті зміни не лише вирішують проблему оформлення вже ввезених в Україну авто з єврономерами, а й позитивно впливають на динаміку оновлення українського автопарку за рахунок збільшення імпорту якісних авто іноземного виробництва. До речі, частка таких автомобілів складає більш як 50 відсотків від загальної кількості авто, що проходять сьогодні митне оформлення відповідно до прийнятих законів.
Контроль за обігом пального
Відповідні норми містяться у Законі України № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». У народі цей документ називають іще ресурсним законом, законом про посилки, законом тютюнових акцизів тощо. Проте особисто я та експерти ринку нафтопродуктів найголовнішими змінами в зазначеному законі вважають закріплення на законодавчому рівні низки заходів, спрямованих на посилення контролю за обігом пального в Україні.
Систему електронного адміністрування за реалізацією пального (СЕАРП) запроваджено з 2016 р. і в перший рік її застосування спостерігалася детінізація ринку нафтопродуктів більш ніж на 20%. Проте повністю вимити фальсифікат із ринку не вдалося, тому і знадобилися нові законодавчі зміни, які б ішли в ногу з часом. Ці зміни передбачають:
— впровадження з 1 липня 2019 р. ліцензування діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, для отримання якої потрібно надати три документи — на землю, на введення об’єкта в експлуатацію та дозвіл на роботу з вибухонебезпечними матеріалами;
— модернізацію з 1 липня 2019 р. СЕАРП з переходом на облік пального по окремих АЗС та нафтобазах (зараз — по суб’єктах господарювання);
— поетапне запровадження системи контролю за обігом та залишками пального на акцизних складах з використанням рівнемірів і витратомірів-лічильників;
— контроль над цільовим використанням пального для авіаційного транспорту.
Прийняті норми відповідають європейському досвіду: все переміщення всіх видів пального буде фіксуватися відразу онлайн на сервері Державної фіскальної служби.
Очікується, що реалізація таких змін допоможе зробити ринок нафтопродуктів більш прозорим і конкурентоспроможним, адже пальне, що продається сумлінними операторами ринку, не витримує цінової конкуренції з бензинами, що реалізується через наливні бочки. Потенційне зростання надходжень до держбюджету становить 10 млрд грн., у тому числі через неможливість використання «скрученого» ПДВ, який широко використовується для зменшення платежів в бюджет.
Аудиторська діяльність набуває нового статусу
20 квітня 2018 р. відбулася науково-практична конференція, присвячена 25-річчю прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність в Україні».
Нарешті престиж професії аудитора набув реального втілення –започатковано професійне свято. Відтепер День бухгалтера та аудитора відзначатиметься щороку 16 липня (Указ Президента України від 20 квітня 2018 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 18 червня 2004 р. № 662»).
Крім того, у році, що минув, набрав чинності прийнятий ще в грудні 2017 р Закон України № 2258 «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».
Майже дев’ять місяців тривала наполеглива робота з імплементації норм цього закону, тобто створювався новий Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Робота тривала кропітка, виникало багато питань, більшість з яких разом з професійною спільнотою та органами виконавчої влади вдалося вирішити.
Наостанок зазначу, що всі із перелічених змін неодноразово обговорювалися в соцмережах і на різноманітних заходах.
Частина із прийнятих нововведень дасть свої плоди вже в 2019 році.
Водночас робота над тими важливими змінами, які ще мають бути ухвалені, триває. Переконана, що якби органи виконавчої влади приділяли більше уваги інформуванню суспільства щодо суті прийнятих законодавчих норм та процедур, що забезпечують їх імплементацію, реакція бізнес-спільноти та суспільства була б більш активною, а позитивний ефект від впровадження таких змін більш відчутним для всіх.
На жаль, дуже часто відсутність доступної і зрозумілої інформації стримує підприємницьку ініціативу.
Ніна ЮЖАНІНА
