Кілька слів про «економічний паспорт» українців

Логіку реформ нинішньої влади зрозуміти не складно: чим безглуздіше, тим краще, чим далі від поточних економічних реалій, тим більше шансів на ухвалення таких ініціатив. Про справи політичні, а саме — намагання рятувати свій рейтинг популізмом, навіть зайве писати: економічний паспорт у виконанні влади навряд чи додасть їй балів.

Є значно нагальніші фінансові питання, які потрібно вирішити на вчора. Усі ми про них знаємо з життя й відчуваємо на власній кишені. Але паспорт — так паспорт, тому я стала співавтором альтернативного законопроекту № 6394–1, який передбачає максимально прозорий і безвитратний механізм забезпечення виплат грошей громадянам, яким виповниться 18 років.

Коротко опишу головні норми, а також спільне й відмінне з президентським законопроектом.

1. Кошти не повинні «лежати» й накопичуватися впродовж 14 років (з 2023 по 2037 рік). Інфляційні, а в українських реаліях і корупційні, процеси ніхто не відміняв. Тому кошти повинні виплачуватися щороку. Я пропоную здійснити першу виплату вже в 2024 році тим, кому виповниться 18, а не чекати, поки підростуть сьогоднішні малюки.

В основному законопроекті перша виплата — аж у 2037 році.

2. Система повинна бути справедливою — кошти мають отримати якомога більше дітей. Побудована мною математична модель дасть можливість це зробити для дітей, які народилися починаючи з 1 січня 2005 року, і вже у 2024 році свої 82 тисячі гривень отримати 422 919 особам, у 2025-му — 95 тисяч гривень 457 287 особам, у 2026-му — 114 тисяч гривень 469 081 і далі по висхідній, а в 2037 році виплата складе 638 тисяч гривень та перевищить запропоновану Зеленським суму.

За основним законопроектом українські діти по досягненню ними повноліття отримають 625 тисяч гривень і лише ті, які народжені з 1 січня 2019 року. Щодо дат у коментарях люди обурено діляться «відкриттям»: виявляється, «тільки при Зеленському і сонце сходить, і діти народжуються».

3. Кошти для фінансової підтримки майбутніх поколінь можуть формуватися не лише з рентної плати за користування українськими надрами, а й за рахунок інших надходжень, не заборонених законодавством, як то благодійних внесків та пожертвувань.

 В основному законопроекті це рента за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, видобування нафти, природного газу та газового конденсату.

4. Адміністратором реєстру, відповідно до якого виплачуватимуться кошти, буде державне підприємство у складі Міністерства фінансів. Воно давно створене і супроводжує програмно-технічні комплекси бюджетних фінансових установ. Жодного нового державного органу, на утримання якого витрачатимуться кошти платників податків, створювати не потрібно.

В основному законопроекті передбачено створення Фонду майбутніх поколінь, фінансування якого та послуг компаній, що його обслуговуватимуть (в тому числі приватних), до 2037 року становитиме майже 35 млрд гривень.

При цьому я застерігаю: реалізація проекту можлива лише за умови наявності в державному бюджеті України значних вільних фінансових ресурсів.

Нічого подібного в Україні, звісно, і близько немає. Кошти, які згідно з президентським законопроектом буде спрямовано у Фонд майбутніх поколінь, буде забрано із загального фонду держбюджету, а це — чималі ризики, зокрема зменшення соціальних виплат.

Загалом ініціатива «економічного паспорту» отримала від експертів переважно критичні відгуки, адже пов’язана з: дискримінацією дітей за віковою ознакою, необхідністю компенсації коштів, що вилучаються з держбюджету на тривалий час,  незахищеністю довгострокових внесків до фонду від інфляції.

На наступному тижні Верховна Рада нарешті відновить роботу в пленарному режимі, і одне з перших питань, яке може стояти на порядку денному, — законопроекти про «економічний паспорт». У залі вони розглядатимуться всі, тому є ще час зважити всі «за» і «проти» і зробити висновок: чи доцільно давати хід цій гучно розпіареній ідеї влади?

Єдино правильний і придатний до життя варіант я описала — це законопроект № 6394–1.