Про ідею створення е-кабінету платника податку
Для того щоб зрозуміти цінність закону № 786, необхідно зробити екскурс у недалеку історію, у 2016 рік.
Саме в цей період команда членів Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України VIII скликання, спеціалісти секретаріату, експерти й помічники народних депутатів напрацювали зміни до Податкового кодексу, які полягали в новій статті (42-1) щодо електронного кабінету платника податків.
Враховуючи значні зміни в електронних технологіях, та щоб надати більш широкі можливості платникам податків задля безконтактного вирішення питань із контролюючим органом, і з’явилася норма щодо повноцінного функціонування е-кабінету платника податків.
Останнє мало би забезпечити платникам можливість листування з контролюючим органом в електронному вигляді – подавати та отримувати документи (податкову звітність, скарги, акти перевірок, заперечення до акта, довідки та інші документи); переглядати в режимі реального часу інформацію по платнику податків, а також одержувати відповідну інформацію у вигляді документа, який формується автоматизовано, тощо.
За роки, що минули, податковому органу частково вдалося реалізувати норми закону № 1797, але технічні можливості, швидше за все, стримували якісну реалізацію норм. Багато хто пам’ятає «Київський податковий форум-2018», де вся країна чула звіт щодо реалізації цього сервісу. Один зі свіжих прикладів – це невпевненість майже до останнього дня в тому, чи вдасться ДПС з 1 серпня 2020 року запустити так зване РРО в смартфоні (хоча набрання чинності цієї норми і так було перенесено на півроку).
Тому послідовність та безперервність податкової політики й полягає в тому, щоб через законодавство удосконалювати процедури, і це потрібно робити повсякчас.
Наступний крок у цьому напрямі мав бути зроблений після вивчення виконання вже наявних вимог законодавства і враховування думки методологів – чи то Мінфіну, чи то ДПС. Принаймні в попередньому скликанні-було так.
Автор проєкту закону № 2524 (який мав або якесь викривлене уявлення про існування електронного кабінету, або взагалі жодного розуміння не мав) узявся вдосконалювати цей сервіс. І чомусь вирішив, що ліквідація обов’язку вести Книгу обліку доходів ФОПами на спрощеній системі оподаткування за встановленою формою – важливіше за все.
Я також (щоправда, з численними застереженнями) долучилася до співавторства законопроєкту, хоча не вважала ведення платниками єдиного податку Книги обліку доходів за власним бажанням корисною і потрібною для самих підприємців. Кілька змін, які запропоновані, можливо, і вдосконалювали б роботу через е-кабінет платника. Але в повноцінному режимі е-кабінет платника запрацював ще – наголошую – з 2018 року.
За що проголосували народні обранці
Вийшло, звісно, як завжди.
До другого читання законопроєкт № 2524 наповнили поправками до багатьох норм Податкового кодексу, що не були предметом розгляду в першому читанні, причому робилося це в такому авральному режимі, ніби зміни до податкового законодавства приймалися востаннє.
Більше того, коли при обговоренні поправок до другого читання я ставила запитання фахівцям ДПС, виявилося, до засідання профільного комітету таблицю зі змінами вони навіть не бачили. А отже, намагалися, що називається, по ходу знайомитися та вникати в суть пропонованих змін.
Я з підприємцями, які зараз часто звертаються до мене з різних питань, ще напередодні розібралася з пропонованою нормою щодо ліквідації обов’язку вести Книгу обліку доходів підприємцями на спрощеній системі оподаткування. І відразу звернулася до головного автора законопроєкту з поясненням шкідливості цієї пропозиції. Знаю, що й підприємці просили його не підтримувати цю поправку.
А тепер розсудіть самі: що рухало конкретною людиною, якщо вона всупереч думці підприємців намагалася провести поправку про скасування Книги обліку доходів для платників єдиного податку та ще і стверджувала, що про це просив бізнес. Так, скасування цієї книги дало б підстави говорити про необхідність тотальної фіскалізації платників єдиного податку (такі наміри влади), яка і книгу замінить, і забезпечить контроль за діяльністю з боку контролюючого органу.
Поправка 85 за моєю ініціативою була поставлена на голосування і не підтримана залом, а отже наслідком її відхилення Верховною Радою є прийняття закону в цій частині в редакції першого читання, яка передбачає збереження книги обліку з можливістю її ведення в електронному вигляді. Однак після того, як поправку 85 було відхилено, цей член комітету сфальсифікував (або ж узяв участь у цьому – ще треба розібратися, бо, можливо, голова комітету якраз у ці дні хворів і саме йому, як своєму першому заступнику, делегував право підпису) текст закону, який підписав і голова Верховної Ради Разумков, і згодом президент Зеленський.
Що сталося
Підступним шляхом підприємцям вкотре завдано шкоди. Текст проєкту закону між першим і другим читанням в порушення статті 118 Закону «Про Регламент Верховної Ради України» доповнений нормами, які взагалі не могли бути внесені (і зараз на цих грубих порушеннях регламенту і суті виправлень закону № 466 я не акцентую увагу).
Непрофесійність деяких народних депутатів і їхнє безмежне бажання здаватися впливовими шкодять сталим принципам, які я вже зазначила.
Що зараз потрібно робити?
Перше – це добитися розслідування: як з’явився текст, хто його готував у секретаріаті комітету, хто підписав із керівництва комітету, хто візував з Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.
Друге – наполягати на встановленні винних осіб і порушення щодо них кримінального провадження правоохоронними органами.
І насамкінець – докласти максимум зусиль до того, щоб надалі влада краще нічого не робила, ніж допускала такі речі, як прийняття вбивчих для мікробізнесу законів 128 і 129, прийняття шкідливого для всього бізнесу закону № 466 під виглядом «деофшоризації», і приклади таких недолугих законів, ухвалених впродовж останнього року, які відкочують Україну назад від усього досягнутого за попереднього керівництва держави, є в усіх сферах суспільно-політичного життя.
P. S. Взагалі була впевнена, що процедури у Верховній Раді мають низку запобіжників, які би не дозволяли фальсифікувати найважливіше, за чим потім живе вся країна, – це закони.
