Отже, автори законопроекту пояснюють передумову розробки законопроекту № 7815 (дослівно) "необхідністю законодавчого врегулювання забезпечення прав, законних інтересів та рівних умов платників податків під час виконання зобов’язань Державного бюджету України щодо відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, поданими до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані”.
Дуже слушна та поважна мета, яка не може не викликати щиру підтримку бізнесової спільноти, депутатів та всіх, хто цікавиться ситуацією з відшкодуванням ПДВ в Україні.
Але ще до ознайомлення з текстом законопроекту підступно виникає логічне питання: чому Уряд в особі Міністерства фінансів чекав цілий рік, щоб вирішити такі важливі для платників податків проблеми з порушенням їх прав та законних інтересів, тим більше, що можливостей набагато раніше виправити ситуацію в Міністерства фінансів як державного органу, що формує податкову політику та координує і спрямовує діяльність податкових органів, було безліч? За минулий рік за ініціативою Уряду Верховною Радою було прийнято не один закон.
Друге питання, що логічно виникає за першим: А з якою ж насправді метою автори законопроекту пропонують внести зміни в тимчасову норму Податкового кодексу, дія якої в частині формування ДФС Тимчасового реєстру закінчилась більше року тому, ще 1 лютого 2017 року? Саме до цієї дати ДФС України повинна була сформувати Тимчасовий реєстр таких заяв, поданих до 01.01.2016 року, суми ПДВ по яких не були відшкодовані до 01.01.2017 р.
Читаємо законопроект. Ним пропонується змінити не тільки норму щодо порядку формування Тимчасового реєстру, яка повинна була бути виконаною ще до 01.02.2017 року, а й порядок відшкодування заявлених та зафіксованих у такому Реєстрі сум ПДВ. При цьому термін дії цієї норми, тобто дата формування ДФС Тимчасового реєстру, залишається незмінним – 01.02.2017 року. І на заміну здивуванню приходить обурення від відчуття, що автори законопроекту, вибачте, тримають народних депутатів за дурнів, які своїм рішенням повинні прикрити та зробити законним відверте невиконання виконавчою владою прямих норм Закону. Це щодо форми запропонованих законопроектом змін. А що ж до суті?
Діюча норма Податкового кодексу України вимагала від ДФС внесення до 01.02.2017 року до Тимчасового реєстру всіх заяв на відшкодування ПДВ, що надійшли до податкових органів, в порядку їх надходження, а запропоновані зміни передбачають внесення до цього реєстру, по-перше, лише тих заяв на відшкодування, по яких повністю закінчено процедуру адміністративного оскарження, і, по-друге, відшкодовувати суми ПДВ по таких завах у хронологічному порядку відповідно до черговості їх внесення податківцями до такого Реєстру. Тобто ті заяви, що з відомих лише податківцям, та, може, ще Мінфіну, причин всупереч вимогам Кодексу роками не задовольняються і не відхиляються, пропонується взагалі не включати до Тимчасового реєстру.
Це означає, що замість прозорого Реєстру давно протермінованих заяв на відшкодування ПДВ, задуманого народними депутатами як антикорупційний інструмент громадського контролю за здійсненням податківцями під керівництвом Мінфіну передбачених Кодексом процедур відшкодування сум ПДВ, їх перевірки та узгодження, нам пропонують узаконити непрозорий псевдореєстр.
Тобто стає зрозумілим, що законопроект № 7815 має на меті щонайменше в котрий раз пустити пил у очі та приховати недоліки в роботі податкової та Міністерства фінансів, яке не спромоглося у встановлений Законом термін (до 01.02.2017р.) забезпечити виконання ДФС вимог Податкового Кодексу. Всім, кому цікаво, можуть переконатися в цьому, зайшовши на офіційний сайт ДФС, на якому замість сайту Мінфіну, всупереч вимогам Податковому Кодексу, розміщено у тестовому режимі Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані, який фактично є не функціональним.
Пропонуючи депутатам прийняти цю норму, автори законопроекту намагаються їх руками приховати злочинну бездіяльність чиновників від Уряду, результатом якої насправді є порушення «прав, законних інтересів та рівних умов платників податків» про усунення яких начебто піклуються автори законопроекту № 7518.
Виникає логічне питання: чому в Мінфіні не розуміють, що поновити порушені права та законні інтереси платників податків можна лише через запровадження прозорих зрозумілих процедур, а не через створення нових корупційних ризиків? Чи все ж таки розуміють, але свідомо розробляють непрозорі та неефективні методи адміністрування податків?
Тепер щодо начебто намагання авторами законопроекту усунути причини, що унеможливлюють відшкодування сум ПДВ по заявках, внесених до Тимчасового реєстру. Автори стверджують, що таке відшкодування є неможливим у зв'язку з тим, що Податковим кодексом України передбачено, що відшкодування сум ПДВ, зазначених у Тимчасовому реєстрі, здійснюється в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а законом про Держбюджет на 2017 рік не було передбачено окремим рядком такої суми.
Добре. Розбираємось далі.
По-перше, постає питання, а яким чином та на якій підставі за відсутності виділення у бюджетному розписі на 2017 рік сум бюджетного відшкодування ПДВ у 2017 році було відшкодовано 120 млрд. грн., у середньому по 10 млрд. грн. на місяць? Чим бюджетне відшкодування за заявами, зареєстрованими в загальному реєстрі, відрізняється від такого ж відшкодування за заявами, включеними до Тимчасового реєстру? Тим, що ці заяви вже давно протерміновані і права та законні інтереси платників, що роками очікують відшкодування, взагалі не дотримуються? Знайдіть відповідь самі.
По-друге, цю норму, щодо обмеження бюджетного відшкодування ПДВ за тимчасовим реєстром межами виділених законом про державний бюджет на відповідний рік, було внесено до Податкового кодексу за наполяганням Уряду, який на її виконання прийняв відповідну постанову за № 189 від 29.04.2017 року. Ця постанова слово в слово повторює норму Податкового кодексу щодо відшкодування ПДВ за Тимчасовим реєстром в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік та встановлює помісячне обмеження обсягів такого відшкодування у розмірі 2,8% від загальної суми бюджетного відшкодування ПДВ за попередній місяць. Питання: чому у Мінфіну, який розробляв цю постанову та відповідає в Уряді за формування податкової та фінансової політики, ще у березні 2017 року не виникло питання про недієздатність цієї норми, не говорячи вже про грудень 2016 року, коли вони її наполегливо проштовхували у Податковий кодекс?
І останні питання. Якщо для забезпечення прав та законних інтересів платників податків було конче необхідно внести до закону про Державний бюджет України на 2017 рік норму про виділення окремими рядком розрахованої та вже визначеної в постанові Уряду суми бюджетного відшкодування ПДВ за Тимчасовим реєстром, чому Мінфіном цього не було запропоновано Уряду протягом цілого 2017 року? І чому аналогічної норми не передбачено у законі про Державний бюджет України на 2018 рік? Чому проблеми імплементації запропонованих самим Мінфіном норм закону, вирішення яких лежить в площині повноважень виконавчої влади, міністр фінансів намагається перекласти на інші плечі? Причому це відбувається тоді, коли проблема стає очевидною та викликає обурення суспільства, при цьому недолугі, а іноді й шкідливі пропозиції «горедрайвера реформ» завжди подаються суспільству як піклування про забезпечення його прав і свобод. Це вже точно перекладання проблеми з хворої голови на здорову і чистий популізм.
Професійно обміркувавши всі підвалини та передумови внесення до Верховної Ради Урядом за пропозицією Мінфіну законопроекту № 7815 та оцінивши можливі наслідки (не дай Боже!) його прийняття, я вважаю, що підтримувати його не можна ні з професійної, ні з громадянської позиції. Оскільки він матиме однозначно негативні наслідки через поглиблення непрозорості наведення ладу з давно протермінованими заявами на бюджетне відшкодування ПДВ, підвищення корупційної складової цього процесу та надання можливості чиновникам уникнути відповідальності за їх щонайменше злочинну бездіяльність та непрофесійність у цьому питанні.
Закликаю всіх, хто дійсно хоче реальних змін в Україні і зокрема у податковій системі, професійно підійти до оцінки доцільності прийняття такого та аналогічних цьому законопроектів та формувати особисту позицію щодо проблем, які вони зачіпають, а не вестись на солодкі обіцянки чиновників, що намагаються уникнути справедливої відповідальності за свою бездіяльність.
І останнє. Ще раз наголошую, що діючих норм Податкового Кодексу щодо порядку відшкодування ПДВ з бюджету та норм постанови КМУ № 189 абсолютно достатньо для здійснення відшкодування ПДВ, в тому числі, за заявами, включеними до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, якщо державні службовці, до повноважень яких віднесено виконання відповідних процедур відшкодування ПДВ, бажають їх виконувати.
Ніна ЮЖАНІНА
