Очільник Міжнародного валютного фонду зазначив, що підтримка України може поступово зменшуватись, відповідно, якщо війна затягнеться, необхідним буде посилення внутрішніх доходів – як податкових, так і митних. Ця заява є рекомендацією до дії чи це певною мірою залякування?
Я очікувала такої заяви, тому що абсолютно очевидно і очікувано, що допомога Україні буде зменшуватись через різні причини. І тому ця заява для мене не викликала стурбованості. Нас змушують підвищувати податки чи більш жорстко поводитися з бізнесом. Тут просто потрібна адекватна збалансована економічна, податкова і митна політика для того, щоб ми готувалися і думали більш глобально, ніж до сьогодні. Частина про митницю мене турбує найбільше, тому що держава справді мало робить для того, аби митні платежі повною мірою надходили у бюджет.
Можливо мова йде про те, що чимало грошей зникає в кишенях посадовців або наближених до них осіб. Проте в будь-якому випадку удар буде завдано не по кишені таких людей, а по кишенях простих українців. Як зробити так, щоб не народ зараз страждав від збільшення податків, а щоб менше грошей «йшли в тінь»?
Що стосується кожного громадянина, який платить податок на доходи фізичних осіб, платить місцеві платежі на землю, на нерухомість, я поки не бачила тенденції щодо підвищення ставок податків.
Якщо говорити про юридичних осіб, то маємо тут розмежувати. У нас зараз всі ті, хто сплачує податки, повернулися до діяльності. Це переважно добровільна сплата податків в повних обсягах. Але в нас є велика проблема з митницею. На митниці досі «сидить» багато правоохоронних органів, які, звісно, не дають митній службі виконувати свої функції. І надходження в бюджет можуть бути набагато більші, якщо хтось зверне на це увагу і не будуть присутні правоохоронні органи в зонах митного контролю. Ну і звісно, корупція.
Вони абсолютно точно мають зараз усвідомлювати, що це призведе до того, що країна буде обмежена в фінансуванні ззовні. А вижити за свій кошт ми не зможемо.
Збільшення податків для бізнесу певним чином вплине на кінцевого покупця, тобто на громадян, які купують товари та послуги. Чи збільшення податків для бізнесу не вплине на подорожчання послуг і товарів в найближчій перспективі?
Міністр фінансів, який безпосередньо займається питанням допомоги для України, має нести відповідальність за свої слова. Він сказав, що на 2024-тий рік ставки податків не зміняться. Але мене хвилює інше. МВФ дуже наполягає на поверненні перевірок, документальних і планових. Насправді 95% податків сплачують добровільно. Що очікує МВФ і що «всадили у вуха» представникам МВФ наші переговорники? Вони пообіцяли після початку перевірок збільшити надходження в бюджет за рахунок донарахувань платежів чи штрафів? Для мене це досі є загадкою, тому що немає прямої кореляції між відновленням перевірок та отриманням більшої кількості податків.
Чого очікувати? І це найбільше хвилює. Ну і звісно, будь-які утиски бізнесу позначаються на цінах, на можливостях і на купівельній спроможності. Ми бачили статистику, що низка підприємств не можуть підвищувати заробітну плату і виплачувати її. І ця тенденція не в кращий бік рухається, а в гірший. Насправді спроможності в Україні все менші. Але якщо на бізнес тиснути, то він тим більше не буде розвиватися. Тому що з різних причин частина бізнесу просто зникне.
У нас також є брак робочих рук. Багато українців виїхали за кордон і не планують повертатися. І чоловіки, і жінки зараз на фронті, від цього також страждає бізнес. Ми маємо захищати державу, тут немає жодних заперечень. Питання в тому, де є запас міцності бізнесу, аби він не перемістив свої потужності за кордон?
Є процеси, які справді ми не можемо зупинити. Бізнес із прифронтових територій, абсолютно очевидно, згодом зупиниться і постраждають цілі галузі.
У західних регіонах бізнес певний час тримався на заощадженнях і запасах сировини й товарів. Це давало йому можливість не зникнути. Зараз всіх хвилює одне питання: яка програма в уряду для того, щоб дати можливість бізнесу знову розгорнути свою діяльність вже в більших масштабах? Бізнеси зараз просто виживають.
Зараз існує дуже багато грантової підтримки для бізнесу, але не всі про це знають. Більшість програм з підтримки бізнесу стосуються аграріїв. Я з великою повагою ставлюсь до цього сектору економіки, але у нас зараз ширшої підтримки потребують інші галузі. І ми маємо на це звертати увагу. Перші заяви, які ми почули щодо необхідності забезпечувати себе власними надходженнями більшою мірою, ніж на сьогодні, – це «дзвіночок» для того, щоб ми подумали і знову повернулися до теми, яку ж економіку, в якій структурі ми будемо відновлювати. Бо те, що зараз відбувається, просто йде «по накатаному». А час змінився, тому пріоритети мають бути змінені.
Давайте ще поговоримо про бюджет на 2024-й рік. Є багато інсайдів, що боротьба за скарбницю досить серйозна і деякі депутати хочуть виділити гроші на будівництво доріг та інші речі, які є далеко не основними. Чи очевидним є бажання окремих парламентарів отак «пиляти» бюджет, аби потім частково його «освоїти»?
Бюджет на 2024-тий рік ще не розглядався ні на профільному комітеті, ні в залі. Попереду ще величезний обсяг роботи. А на останніх засіданнях відбувалися зміни в державний бюджет до кінця цього року. Абсолютно очевидно, що ніхто з переважної більшості народних депутатів не хоче вникати в цифри, в програми. Побачили, що додатково кошти виділяються, наприклад, на Службу безпеки України – умовно 4 мільярди – все, одразу всі говорять, що це йде на сектор безпеки і оборони. А насправді там дуже велика кількість статей, які стосуються цивільних програм цієї служби.
Ба більше, займається переслідуванням. Це абсолютно не є нормою під час таких подій, які відбуваються в нашій країні. Тому, коли починаємо розбиратися і вказувати на це депутатам в залі, виявляється, що ніхто не слухає. Для них команда, яка надійшла з офісу, є основною. І дуже коротку «розжовану» думку, як для першокласника, яку їм вклали у вуха, що все це для нашої перемоги, вони використовують і так живуть. Я в цьому переконалася, коли почала спілкуватися з окремими депутатами.
Насправді є величезний дефіцит бюджету, сума дефіциту просто катастрофічна – понад 300 мільярдів гривень. Ну і в документах вказано, що всі ці суми йдуть для сектору безпеки і оборони. Але чи це справді так – ніхто не хоче з’ясовувати. Але де знайдуть кошти для таких видатків? Ми вже знаємо, що це ПДФО військових, який заберуть із місцевих бюджетів в четвертому кварталі поточного року. Тому ситуація не зовсім хороша.
Ніхто про це не хоче говорити. В небажанні – наша біда. Ми не об'єднані для вирішення складних економічних питань. Вже майже 150 громад зробили звернення щодо військового ПДФО до уряду, до президента, до Верховної ради. І це тільки початок. Нам потрібно це все пояснювати людям. Бо коли люди не знають, що відбувається в країні, це робить їх обмеженими в розумінні процесів.
МВФ вже розробив план фінансування України після закінчення війни. Проте є й додатковий план на випадок, якщо війна затягнеться, що дуже ймовірно. У першому випадку фінансування буде в розмірі $115 млрд, в другому – $140. Але ми знаємо, що наші партнери вже витратили на Україну значно більшу суму за період повномасштабного вторгнення. І тут мова йде лише про гроші МВФ, бо ж Україна одержує допомогу не лише від них. То МВФ представляє лише свою думку чи це позиція усіх держав?
Ми уклінно дякуємо всім нашим партнерам за величезну підтримку, але в нас очікувань на 2024-й рік не так багато. Про це говорив міністр фінансів з трибуни парламенту. Його звернення до парламентарів базувалися на тому, що 2024-тий рік буде дуже складним і ми будемо дуже обмежені в фінансовій підтримці. По-друге, думка МВФ про підтримку і програми з МВФ – це сигнал до співпраці з іншим установам і організаціям, які нам виділяють гроші. Але чи правильно розуміє МВФ можливості підвищення податків і посилення податкового тиску? Чи витримає це український бізнес в сьогоднішніх умовах? Я сумніваюсь, тому що якщо говорити, що в нас Київ і західні регіони більш-менш можуть працювати, то в них і більше можливостей для ухвалення рішень щодо перереєстрації компаній, де більш прозорі і стабільні правила, ніж в Україні.
І не тільки через фактори безпеки, а саме через роботу з правоохоронними органами, дозвільної системою і податковою, яка безпосередньо з ними контактує.
Видатки на оборону і безпеку планують встановити на рівні 21% від валового внутрішнього продукту. Коли Російська імперія під час Першої Світової війни перевалила за 25% військових зборів від ВВП, там почалися революційні процеси. У результаті економіка фактично луснула. Зараз 21% виглядає загрозливо, хоч це безумовно необхідно. Чи «витягнемо» ми цю ціну?
Всі кошти, які спрямовані на сектор безпеки і оборони, – це 99% власних надходжень, які ми збираємо за рік податкових і неподаткових платежів. А іншу сторону життєдіяльності України держава забезпечує за рахунок запозичень. Такої унікальної ситуації не було в жодній країні світу. Якщо у нас буде менше допомоги на 10-20%, ми маємо усвідомлювати, що саме на таку суму ми зменшимо оплату бюджетникам, соціальні виплати і тим, хто залежить від бюджетних виплат. Тому проблема зараз в цьому і саме до цього ми маємо готуватися. Але чому ми зараз відверто не говоримо про це з суспільством?
Якщо немає більше де взяти власних надходжень, то їх буде стільки, скільки нам потрібно на сектор безпеки і оборони. І знижувати цю цифру не можна.
Це війна, яка не лише десь там на сході, вся Україна має до цього готуватись – і депутатський корпус, і бюджетники зокрема. Тому, коли говорять, що додали видатків до кінця року, бо звільнили деяких працівників з бюджетних установ і їм мають виплатити компенсації за звільнення, – я щиро дивуюсь, як можна гроші спрямувати на компенсації. Треба прийняти зміни про те, що всі компенсації для українців, які були звільнені з бюджетних установ, отримають після війни. Не можна так легковажно ставитися, бо цей популізм призведе до того, що в нас буде зменшене фінансування. І в один прекрасний момент треба буде сказати, що ми сьогодні будемо отримувати 50% заробітної плати, а інші 50% отримаємо через кілька років після війни.
