16 січня Верховна Рада ухвалила в цілому законопроекти №1209-1 і №1210, які одні називають диктаторськими для бізнесу, тоді як інші законами про деофшоризацію. Втім, зазначені законопроекти є настільки масштабними за обсягом, що експерти ще довго розкладатимуть по поличках закладені в них «плюси» і «мінуси». Сама ж процедура розгляду законопроектів викликає низку запитань і може поставити під сумнів легітимність ухвалених рішень.

Надання перекрученої та неправдивої інформації з боку окремих ЗМІ мене не дивує. І хоча основними принципами медіа є об’єктивність, повнота і достовірність інформації, доводиться констатувати, що ці цінності журналістської справи давно вже стали предметом купівлі-продажу для ньюзмейкерів.

У минулій публікації я зосередилася на перипетіях (або правильніше — експериментах) зі статусом митної служби в Україні. Далі спробуємо розібратись у реальних причинах такої кардинальної структурної перебудови митниці, що ініціюється Мінфіном. На жаль, пояснювальна записка до законопроекту № 2318 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення структури управління у сфері державної митної та податкової політики» містить лише загальні фрази з цього приводу.

Вперше ініціатива щодо доцільності приєднання митниць як територіальних органів до головних управлінь Державної фіскальної служби України зі скасуванням їх статусу юридичної особи публічного права та подальшим створенням на рівні областей та міста Києва єдиних юридичних осіб публічного права, які б поєднували в собі митну та податкову складові, виникла в 2015 році.