У минулих публікаціях я розповідала про довгий шлях до запровадження в Україні інституту авторизованого економічного оператора, а також про те, чим прийнятий закон відрізняється від статусу АЕО, регламентованого митним законодавством Європейського Союзу. Про аргументацію авторів альтернативного законопроекту і стратегію дій на найближче майбутнє задля встановлення в нашій державі справді європейських підходів до надання спеціальних спрощень при здійснені митних процедур, читайте в заключній частині матеріалу.

Минулого разу я писала про законотворчу історію із запровадженням в Україні інституту авторизованого економічного оператора, яка розтягнулася на роки. Закон, який було зрештою прийнято, є скоріше українською варіацією на тему АЕО, ніж запровадженням в Україні комплексного та доступного механізму надання спеціальних спрощень при здійсненні митних процедур та АЕО як невід’ємної складової частини такого механізму. Нижче наводжу аргументи чому.

Законодавче запровадження інституту "уповноваженого економічного оператора" відбулося ще в березні 2012 року в результаті прийняття Митного кодексу України Верховною Радою сьомого скликання. Саме в березні 2012 року до Митного кодексу України було внесено цілу Главу 2, яка повністю присвячена уповноваженому економічному оператору. І незважаючи на те, що цей Митний кодекс був введений в дію з 01 червня 2012 року, станом фактично на кінець 2019 року інститут УЕО не був запроваджений та реалізований.